Контраст
Шрифт
Україна єдина #UAРАЗОМ

Увага! Просимо дотримуватися протиепідемічних заходів по профілактиці коронавірусної хвороби.

26.07.2023

СКАЗ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ

Центр превентивної медицини ДУ»ТМО МВС України по Донецькій області» інформує

 

 

 Проблема сказу завжди була актуальною в Україні, так як на її території мешкає 22 види диких м’ясоїдних тварин, які є потенційним джерелом збудника сказу в природі. Основним джерелом збудника сказу залишається червона лисиця. Важливе епізоотологічне значення мають єнотовидні собаки, хижаки родини куниць та вовки а також безпритульні тварини.

У зв’язку зі збройною агресію,  активними бойовими  діями на території Донецької області та евакуацією населення в рази збільшилася кількість безпритульних собак та котів. Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в області  залишається складною, природні вогнища сказу існують практично на всій території.

В поточному році продовжуються реєстрація випадків звернення громадян, у тому числі працівників поліції та військовослужбовців, за медичною допомогою при укусах тваринами. Укуси тварин приносять не тільки фізичний біль, стрес, шок, а й можуть нести смертельну небезпеку у разі укусу твариною , хворою на сказ.

Сказ – це гостре особливо небезпечне  вірусне захворювання  , спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизові оболонки. Основною причиною захворювання людей на сказ є пізнє звернення за медичною допомогою.

Як розпізнати хвору на сказ тварину?

Головна ознака хворих тварин – зміна поведінки. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються у населених пунктах, місцях випасу та утримання худоби, нападають на людей та свійських тварин.

Домашні тварини не приймають звичайної їжі, стають неспокійними, агресивними, кусають людей.

Слина хворої тварини містить в собі вірус сказу ще за 10 днів до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може також від тварин, які зовні виглядають здоровими. У зв'язку з цим, при можливості при укусі тварини без ознак сказу потрібно проводити спостереження за неї  протягом 10 днів.

Чим небезпечний сказ?

Захворювання на сказ закінчується смертю хворого у 100% випадків. Справа в тому, що між інфікуванням та виникненням перших проявів хвороби у людей проходить від 12 днів до 6 місяців, інколи рік. Все залежить від місця укусу: чим ближче до голови, тим швидше вірус проникне в мозок. У дітей захворювання розвивається швидше. Єдиний спосіб порятунку – це вакцинація!

Слід пам’ятати, що рану необхідно обробити якнайскоріше після укусу. Спочатку рекомендується ретельно промити рану великою кількістю води з милом або дезінфікуючим засобом, а потім обробити 70 % етиловим  спиртом/спиртовим розчином йоду.

 Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ.

При лікувально-профілактичній імунізації вакцинований повинен перебувати під наглядом лікаря. 

Щеплення рекомендовано проводити за схемою  перша доза  (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 28 й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб – це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Для збереження здоров’я та  життя потрібно  якомога швидше звернутись за медичною допомогою та щепитися антирабічною вакцинацію.

 

 

(с) 2024

Запис до лікаря